Як же це прекрасно – жити, любити, відчувати і радіти кожному дню. Із задоволенням вдихати свіже повітря, з натхненням дивитися на нічне небо, посміхатися близьким людям…

На жаль, дуже часто життєва енергія блокується і людина вже не здатна відчувати радість буття.

Причини можуть бути різними – заборона на певні почуття, сором, провина, втрата близької людини (як фізична – смерть, так і розрив стосунків).

Психотерапія – це один з ефективних способів повернути задоволення від життя через контакт і перебування поряд з іншою людиною. Саме тому я вважаю, що люди, які звертаються до психолога – сміливі і відповідальні, адже вибір на користь змін – аж ніяк не найпростіший. Read More

Від себе втекти неможливо. На жаль, людина часто про це забуває і піддається чужим ідеям про те, яким необхідно бути зовні і внутрішньо. Однак найчастіше це шлях в нікуди.

Відмовляючись від своєї істинної суті, людина може придбати зовнішній блиск, але всередині все одно буде незрозуміла туга і розгубленість. Справжні ж почуття і бажання нікуди не зникають. Вони будуть приходити у снах, символах, неясній тривозі…

Одним з основних завдань психотерапії є супровід людини в набутті себе справжнього. На мою думку, хороший психотерапевт – НЕ гуру, не вчитель і не рятівник. Він або вона – всього лише провідник клієнта на шляху до Себе. І в цьому – краса нашої професії.

Зі мною складно. Я – десь поламана, недовірлива, зіпсована попереднім досвідом токсичних, нездорових стосунків. Багато з них я «успішно» підтримувала сама, не усвідомлюючи того, роками, бо не вміла по-іншому і панічно боялася самотності. Тому я часто раню себе фразами і вчинками, які для тебе не несуть в собі жодного послання образити, принизити, зруйнувати. Можливо, це пов’язано з тим, що довгий час я могла відчути себе важливою і потрібною лише через біль. Дурна звичка, але вона сидить у мені ще глибше, ніж в когось залежність від сигарет, і приносить у сто крат більше шкоди.

Зі мною часом нестерпно. Я можу бути злою без будь-якої на те видимої причини. Я можу боляче вдарити по самому вразливому місцю у відповідь на любов, ніжність і турботу. Все тому, що мені до сих пір далеко не завжди вдається приймати щирі пориви. Зі страху, недовіри, застарілих концепцій.

Але я вчуся, я намагаюся. Спотикаюся, падаю, знову піднімаюся і пробую знову і знову. Заради себе. Заради тебе. Заради нас. Заради нашого теперішнього. Read More

«Нарцисична травма може приймати нескінченне число специфічних форм, але принципово з’являється в тих випадках, коли оточення вимагає від особистості, щоб вона якимось чином стала іншою, ніж вона є в реальності. По суті послання, яке отримує особистість, що формується, звучить так: «Не будь тим, ким ти є, будь тим, ким я хочу, щоб ти був. Те, ким ти є насправді, розчаровує мене, загрожує мені, злить мене і надмірно мене збуджує. Будь тим, ким я хочу, щоб ти був, і я буду тебе любити»
(с) Стівен М. Джонсон,«Психотерапія характеру». Read More

Ненависть часто визначають як «зворотний бік любові», і ці слова не позбавлені сенсу. Але як так може бути? Здавалося б, що може бути спільного із людиною, яку ти ненавидиш?

Тут є кілька аспектів. По-перше, сильні полярності (ненависть і обожнювання, лють і апатія і т.д.) – це, як правило, дві крайні точки одного і того ж почуття. Під крайніми мається на увазі або дуже висока, або вкрай низька амплітуда.

По-друге, ненависть – це практично завжди явний або прихований рух до об’єкта цього самого почуття. Навряд чи можна почути фразу: «Я його ненавиджу, нехай іде з миром». Це не про ненависть. А ось вирази з серії «Я її ненавиджу, вбив би», «ненавиджу, готова знищити все його улюблені речі» та інші у тому ж дусі досить часті.

У терапії любовної залежності дуже важливо прожити етап ненависті, оскільки заперечення істинної її суті загрожує застряганням на цьому етапі. У підсумку, залежність може посилитися. Read More

У мене погана новина для тривожних особистостей (до цієї групи я включаю і себе, так). Світу таки кінець. Ми усі мали рацію, і наші побоювання підтверджуються.

Ні, не в тому сенсі, що через дві години одночасно на усіх континентах вибухнуть ядерні бомби нового покоління або настане глобальна фінансова криза. Хоча, звичайно, і такий варіант розвитку подій не варто виключати, але я зараз не про це. А про те, що старого і місцями стабільного світу більше немає.

Звичайно, стовідсоткової стабільності ніколи і не було, але все ж були присутні якісь орієнтири начебто сімейних цінностей, релігії і певних правил поведінки. Зараз це все йде в минуле. Світ змінюється дуже швидко і багатовекторно, причому настільки, що «підстелити соломку» всюди вже не представляється можливим. Мені здається, ми входимо в нову еру і вчимося жити у ситуації перманентної невизначеності. Read More

Якщо людина не присвоює собі якусь властивість власної особистості, то вона починає відчувати найрізноманітніші почуття з приводу її наявності у інших. Цей цікавий захисний механізм психіки називається проекцією, і він може як допомагати, так і шкодити.

Якщо уявити особистість у вигляді картинки-пазла, то такі відсутні властивості будуть присутні у вигляді порожнин, непомітних людині. Зате відповідні відсутні «шматочки» в інших будуть підсвічуватися підсвідомістю, немов ліхтариком. Read More

Коли я тільки пришла у психотерапію, мені здавалося, що психолог – це людина, із якою ти заходиш у темну кімнату, і яка точно знає, де у ній вимикач. Вона вмикає світло і показує, що є в кімнаті, які предмети корисні, а від яких варто триматись подалі.

Через чотири роки навчання я розумію, що усе влаштовано дещо по-іншому.

Психотерапевт разом із клієнтом рухається по темній кімнаті. Тільки от руки (або ноги, тут вже хто що собі відростив) у нього довші і він може помацати простір трохи раніше. Або якісь предмети йому трохи більше знайомі, ніж клієнту. Або його власна кімната трохи нагадує цю навпомацки. А може, він просто не так сильно боїться темряви.

І він теж дуже хочеш знати, де знаходиться цей чортів вимикач.

Якщо ти прийдеш до мене із надією почути: «Не плач, усе буде добре», то будь готовий зіткнутися із розчаруванням.
Адже я скажу тобі зовсім інше.

Я скажу тобі: «Плач, нехай зі сльозами йде багаторічна напруга і біль.
І так, добре не буде, принаймні, завжди.

Буде по-різному. Але у тебе є шанс знову відчути себе живим.
Витягти своє серце з-під тонн льоду і знову почути, як воно б’ється.

І якщо ти готовий до цього непростого, але захоплюючого шляху, я стану твоїм провідником. Ризикнеш?»