– Я не можу спати, мене наче трясе зсередини.
– У мене регулярно шалено калатає серце.
– Я ніби весь час чогось боюся, а чого – не розумію.
– Я перебуваю у постійній напрузі.
– Я ні на чому не можу зосередитися через постійне неясне занепокоєння.

Вище я перерахувала кілька запитів, з якими до мене приходять клієнти (запити збірні, усі збіги – випадкові). Всі вони об’єднані однією темою, і назва їй – підвищена тривожність. Стан тривожності – бич нашого часу. Занадто багато змін, небезпек для життя, матеріальних проблем, невизначеності. Власне, саме почуття тривоги виникає у місці великої невизначеності. Та й почуття це по суті своїй недиференційоване, його зазвичай описують як неясне занепокоєння або страх невідомо чого. За фактом, на практиці зазвичай виявляється, що за тривогою знаходиться цілий конгломерат різних почуттів. Як правило, тривожним клієнтам дуже складно затриматися в моменті тут і зараз, вони постійно тікають у майбутнє. Намагаються усе прорахувати і проконтролювати, але від цього ще більше тривожаться і страждають. Тому що така схема поведінки – це по суті своїй замкнуте коло.

Я сама прийшла в психотерапію з проблемою тривожності. У якийсь момент я вже просто не могла нормально спати, а внутрішнє відчуття і природна тяга до самопізнання підказували мені, що сама, навіть за допомогою лікарів, я не впораюсь. Потрібно щось більш комплексне і глибоке. Завдяки роботі з психотерапевтом я змогла вийти із замкнутого кола і навчилася затримуватися в моменті тут і зараз. Звертала увагу на тіло, дихання, свої емоції і почуття, на які я вже могла розділити тривогу. А за почуттями виявляла свої актуальні потреби.

За моєї тривогою була потреба у безпеці. Дуже часто, питання саме в цьому, і коли питання базової безпеки виявляється закритим, то знижується і рівень тривожності. Причому в реальності людина може бути матеріально забезпеченою, не піддавати себе зайвому ризику, мати облаштоване з точки зору безпеки житло (броньовані двері, сигналізація). А внутрішнього відчуття безпеки при цьому у такої особистості може і не бути. Як правило, це пов’язано з ранніми дитячими переживаннями, коли безпека маленької людини була сильно підірвана (наприклад, мама надовго залишила дитину одну, у родині була присутня бідність або насильство), а внутрішніх сил і ресурсів це пережити ще не було. Психотерапія допомагає пережити цю травму і всі пов’язані з нею почуття, проявити любов і співчуття до своєї внутрішньоїго дитини і виявити свій ресурс вже у дорослому житті.

Втім, за тривогою часто ховаються і інші потреби, наприклад, у прийнятті або визнанні. Взагалі, по суті своїй, тривога – це зупинене збудження. Під збудженням мається на увазі не тільки сексуальний потяг, але і просто вітальна енергія, яка дає нам сили жити. Робота з тривожністю допомагає вивільнити величезний ресурс для того, щоб працювати, відпочивати, займатися творчістю.

Із тривожними станами можна працювати і самостійно, наприклад, за допомогою тілесних і дихальних практик. Елементарна вправа, за допомогою якої можна повернутися в тут і зараз, полягає у наступному: сісти зручно, впертися ногами у підлогу і протягом п’яти хвилин дихати, концентруючись зусиллям волі на процесі дихання і своїх тілесних відчуттях, як комфортних, так і дискомфортних. Також добре допомагає йога і медитації. Але, з мого досвіду, комплексно з проблемою тривожності працює саме психотерапія. У контакті з фахівцем легше і спокійніше проживаються складні почуття. І, найважливіше, у безпечному просторі, з психотерапевтом можна отримати новий досвід, який допоможе поліпшити якість життя.