Коли я тільки пришла у психотерапію, мені здавалося, що психолог – це людина, із якою ти заходиш у темну кімнату, і яка точно знає, де у ній вимикач. Вона вмикає світло і показує, що є в кімнаті, які предмети корисні, а від яких варто триматись подалі.

Через чотири роки навчання я розумію, що усе влаштовано дещо по-іншому.

Психотерапевт разом із клієнтом рухається по темній кімнаті. Тільки от руки (або ноги, тут вже хто що собі відростив) у нього довші і він може помацати простір трохи раніше. Або якісь предмети йому трохи більше знайомі, ніж клієнту. Або його власна кімната трохи нагадує цю навпомацки. А може, він просто не так сильно боїться темряви.

І він теж дуже хочеш знати, де знаходиться цей чортів вимикач.