Будь ласка, будь.
Я не можу забрати твій біль, на жаль, я не Господь Бог і не надлюдина. Я можу тільки бути поруч і відгукуватися своїм власним болем.

Будь ласка, будь. Я захоплююся тобою і тим, як ти виживаєш у цьому непростому світі. Ти називаєш себе слабким, навіть не підозрюючи, скільки у тебе насправді сили. Хоча б тому, що ти не зраджуєш себе навіть у цьому стражданні. Хоча б тому, що говориш про свій біль.

Будь, благаю. Не потрібно нікому нічого доводити. Я приймаю тебе із твоїм сумом, відчаєм і безсиллям. Ти цінний для мене таким, який ти є. Не віриш? Що ж, це нормально і я поважаю твій вибір. Адже тебе стільки раз зраджували і обманювали. Твоя довіру – цінний дар. Я готова чекати.

Будь ласка, будь. Я знаю, що слова нічого не значать. Ми, люди, так часто загортаємо в обгортку із красивих фраз страшну порожнечу. Давай просто помовчимо. Важливим буде лише те, що йде із серця.

Будь ласка, будь. Я не маю права тебе тримати. Але, можливо, ці хвилини – найцінніше у цьому нестабільному житті. І саме в них – сенс. І вони варті того, щоб Бути. Тут і зараз.